[1]Хоча запорізький аеропорт і комунальне підприємство, по факту на ньому заробляють фірми нинішнього і колишнього директора аеропорту.
Сучасний аеропорт веде свою історію в Запоріжжі з 60-х років минулого століття. Саме тоді був збудований єдиний термінал, злітна полоса. Реконструкції з того часу не проводилося, тож не дивно, що в кращому разі нині в аеропорту обслуговують лише по кілька рейсів в день.
З часу розпаду радянського союзу запорізький аеропорт діяв в статусі державного підприємства. На початку 2013 року аеропорт передали з державної до комунальної власності. В тому ж році прийняли програму підтримки аеропорту. Вона передбачає фінансування з місцевого бюджету виплат зарплати працівникам новоствореного комунального підприємства у розмірі близько 2,5 млн. грн. щороку. Відповідно до останніх змін в програмі, на 2015-тий нею заплановано виділення восьми мільйонів на реконструкцію терміналу. Цією програмою передбачена купівля двох автомобілів, установки наземного живлення і повітряного запуску тощо.
З 90-х років тодішнім держпідприємством керував Євген Каргальський. В 2008 році його замінив на посаді заступник, Віктор Біскупський, який трудився в аеропорту з 1996 року. Що цікаво, позиції Біскупського подекуди були кращими за свого керівника Каргальського. Для прикладу, будучи в статусі заступника Біскупський в 2006 році став депутатом обласної ради від Партії регіонів.
Напередодні передачі аеропорту в комунальну власність Біскупський жалівся журналістам про необхідність погоджувати кожне питання з міністерством: “… К примеру, сдать в аренду 2 кв. м мы можем лишь после положительного ответа из Киева…”.
І ці слова, якщо прослідкувати за руками, відкривають інший контекст з відверто корупційним шлейфом.
Одними зі статей доходів в аеропорті є наземне обслуговування пасажирів та літаків (хендлінг). Цей комплекс послуг можуть надавати як приватні компанії так і служби аеропорту. В Запоріжжі для роботи в цій сфері сертифіковано чотири компанії: ТОВ “Запорізька хендлінгова компанія” (“Запоріжхендлінг”), ТОВ “Авіа-сервіс”, ТОВ “Науково-виробничо-комерційна фірма “Запоріжавіасервіс” і ТОВ “Українська хендлінгова компанія”.
“Українська хендлінгова компанія” російської “Ютейр” має дозволи на наземне адміністрування, обслуговування пасажирів та багажу,але працює лише з окремими перевізниками, серед який і “Ютейр” звісно. Із Запоріжжя ця авіакомпанія здійснює сезонні польоти на курорти Туреччини і Єгипту.
Але мова зараз піде про три інших компанії, які охоплюють значно ширший спектр.
Відтак перелік послуг “Запоріжхендлінгу” навіть важко перерахувати: заправляння літаків, зали підвищеного комфорту, готель, наземне адміністрування, лабораторія ПММ, обслуговування багажу і пасажирів тощо. Часто зрозуміти де закінчується сфера безпосередньо комунального підприємства і розпочинається “Запоріжхендлінгу” досить важко, а як розповідають самі працівники аеропорту в цієї фірми з комунальним підприємство навіть бухгалтери спільні.
З часу створення в 2009 році фірми “Запоріжхендлінг” на 60% нею володіла Ірина Кваснюк. Ще часткою в 25% володів вже екс-директор Євген Каргальський. Решта 15% дісталася директору “Запоріжхендлінгу” Віталію Павелку. І якщо раніше були певні питання, хто ж така ця Кваснюк, то все стало на свої місця пару місяців тому. Саме тоді частку Кваснюк переписали на Ольгу Біскупську, дружину директора аеропорту. Таким чином, Кваснюк була лише родичкою з Коломиї Івано-Франківської області.
А між тим Ольга Біскупська майже 20 років пропрацювала на керівних посадах в податкових органах Запоріжжя. Ну а перед виходом на пенсію в 2008 році була заступником голови спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків.
І дуже вузький спектр охоплюють дві інші фірми: “Авіа-сервіс”, яке займається кейтерінгом (організацією харчування на борту літаків) і “Запоріжавіасервіс”, яке тримає “Аеробар” в терміналі аеропорту.
Половина фірми “Авіа-сервіс належить вищезгаданому Віталію Павелку. Його незмінним партнером виступає Костянтин Жердєв. В свою чергу, останній володіє 40% “Запоріжавіасервісу”. Ще 10% “Запоріжавіасервісу” записано на Ліну Жердєву. А от 50% належить Наталії Кметь. За нашою інформацією це донька Каргальського від першого шлюбу.
До слова, місце Павелка в цій ієрархії достеменно з’ясувати не вдалося. Але за однією з версій це далекий родич Біскупського, за іншою ж – просто найманий менеджер та син друзів.
Звісно виникають питання що до умов роботи цих фірм на базі аеропорту, але отримати хоч якусь інформацію від комунального підприємства не вдалося. Усні та письмові запити Біскупський проігнорував. Тож можемо лише гадати за якою ціною “Запоріжхендлінг” орендує весь третій поверх терміналу аеропорту під готель, чи за якою ціною фірмі дісталася колишня техніка аеропорту в на якій тепер красується напис “Запоріжхендлінг”.
І це зараз аеропорт тихенько собі існує без зайвої уваги. Але кілька років тому ґвалт від цього пропустити було неможливо. Йдеться про замах на Каргальського в січні 2011 року. Тоді в нього кілька разів вистрелили, коли він чекав сина в автомобілі. Знайти нападника і замовника так і не вдалося, але одним з підозрюваних в замаху був Владислав Тиховський, бізнес-партнер Каргальського по фірмі “Югспецсервіс-2″, яка на той час здійснювала заправку літаків на території запорізького аеропорту.
В офіційних зведеннях Каргальський згадувався як заступник директора фірми “Югспецсервіс-2″, яку тоді офіційно очолював Віталій Павелко. На ділі ж, Тиховський володів половиною “Югспецсервіс-2″. Інша половина була записана на ТОВ “Наір”, яким володіли Наталія Каргальська та Ірина Біскупська. Перша – це дружина колишнього директора аеропорту, яка працює в обласній клінічній лікарні, друга – донька нинішнього директора аеропорту.
Подробиць чи причини нападу тоді так і не оприлюднили. Але з огляду на ситуацію, вочевидь між Каргальським (читай з Біскупським) та Тиховським був господарський конфлікті. В реєстрі судових рішень містяться рішення про стягнення фірмою “Наір” з “Югспецсервіс-2″ заборгованості за поставку реактивного палива, яка з рештою ініціювала банкрутство “Югспецсервіс-2″.
[2]
Що ж, а по факту маємо таке: з одного боку комунальне підприємство, яке постійно отримує вливання з міського бюджету через неспроможність самостійно заробити кошти. З іншого – приватні структури, які отримали в користування найкращий інструментарій по зароблянню коштів.
І дарма ви подумали про зміну ситуації та керівництва аеропорту після привернення до його тіньової діяльності уваги. Деякі з вищезгаданих фірм розпочали свою роботу ще в 2000-му році, як от “Наір” дружини Каргальського і доньки Біскупського під керівництвом Павелко. З огляду на цей факт і мінливість політичного поля в ці роки не має сумніву, що керівництво аеропорту зможе домовитися та захистити свої позиції. Тим паче, що наша доблесна прокуратура поки зайнята штрафом Олександра Сіна у 85 гривень за матюки на сесії.
Юрій Сидоров